Сценарій відкриття пам’ятного знака Герою України,

Герою Небесної Сотні

Пагору Дмитру Олексійовичу

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної Сотні, односельчанина Дмитра Пагора; прищеплювати любов до рідної землі; виховувати патріотизм, бажання стати гідним громадянином України

                                        Хід  заходу

Пісня «Героям» 

Ведучий 1. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична і неповторна у світі Україна.

Ведучий 2. Її красою захоплювалися поети, художники та композитори. Багата славетними іменами та подіями й українська історія. Нашими  національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князь Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі – славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький.

      Їхні імена продовжують патріоти рідної землі, герої Небесної Сотні – вихідці з Поділля: Сергій Бондарчук, Микола Дзявульський, Анатолій Корнєєв, Артем Мазур, Людмила Шеремет. Нашим символом є односельчанин, колишній учень Хропотівської школи Дмитро Олексійович Пагор.

Пісня «Тополя».

Ведучий 1.Небесна сотня, безневинна жертва…

Бандитам не сховатись за хрестом

Отим хрестом, де совість їхня мертва

Зрікається і серцем і чолом…

У прощенну неділю впала долу,

Простіть нас браття, миленькі, простіть…

За Україну – зранену і голу…

За Вас не впала і за Вас стоїть!

Ведучий 2.

Українцю, поглянь, там побили жінок!

Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?

Так чинили лиш варвари, злісні хани,

Лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні – це власні привладні пани

Вже над нами так само знущалисть.

Ведучий 1.

Мітинг-реквієм, приурочений відкриттю пам’ятного знака Герою України, Герою Небесної Сотні Пагору Дмитру Олексійовичу оголошується відкритим.

(Звучить Гімн України).

Ведучий 2.

Ми вшановуємо пам'ять героїв України: Голодомор 1932-1933рр., битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

В трагічні дні нашої держави під час протистоянь у різних місцях України загинули і наші земляки:

Ведучий 1.

І вже сердець немає молодих,

Що билися за волю разом з нами.

Лиш чути материнський плач за них.

Який блукає довгими ночами.

(Виходить дівчина, на фоні пісні «Мамо, не плач» обходить пам’ятник).

Мати

Синочку, вже тебе нема,

Закрилися навіки очі твої.

Душа у вічність відійшла,

Ти так хотів добра й свободи.

Й за це поклав своє життя.

А ти не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим.

Я вірю – ти серед святих

Перебуваєш там у царстві Божім.

(Зриває полотно з пам’ятника).

Звучить запис

Вибач, мамо, за те, що не зміг вберегтись

Від підступної снайпера кулі.

Не почую повік, як у нашім саду

Навесні закує зозуля.

Вибач рідна за те, що пішов на Майдан

Навіть супротиву твоєї волі.

Я хотів, усім серцем юначим бажав

Для Вкраїни щасливої долі.

Вибач, ненько, за те, що в чорному вбранні

Ти згорьована будеш ходити.

Що серденько твоє споловинилось враз

І довіку вас буде боліти.

Я наблизить зумів світлий завтрашній день,

Коли буде земля процвітати.

 Ти у мене одна, як одна для усіх

Україна – страждальная мати.

Вибач, мамо, за те, що терпіти не міг

 Я холодне і дике свавілля.

Збунтувавсь гордий дух, нескорена душа

І глибоке козацьке коріння.

Нам тут добре в раю, побратимам усім,

Що в бою за Вкраїну упали.

Ненависний режим лютих і злих катів

Ми ціною життя подолали.

Пісня «Мальви».

Ведучий 2.

Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан, оживає Україна.

(Покладання квітів)

Виступи запрошених гостей.

Ведучий 1.

Молюся за тебе, моя Україно

За кожного батька, за кожного сина.

За кожную матір, за кожну дитину

Я бога прошу –  збережи Україну.

Страшною порою не дай їм загинуть!

Хай наші молитви до Бога полинуть!

Нехай Він злобу  у наших серцях спинить!

Молюсь, щоб людина почула людину,

Щоб син пожалів батька іншого сина,

Щоб мирною знову стала країна –

Я Бога прошу – збережи Україну.

Пісня «Небесна сотня білих журавлів».

Ведучий 2.

Мітинг-реквієм, приурочений відкриттю пам’ятного знака Герою України, Герою Небесної Сотні Пагору Дмитру Олексійовичу оголошується закритим.

(Звучить Гімн України).

Практичне заняття. Становлення європейського парламентаризму. «Білль про права»

Тема. Становлення європейського парламентаризму. «Білль про права»

Мета: ознайомити учнів з історією створення «Білля про права» у Англії; показати процес становлення європейського парламентаризму

Після уроку учні зможуть:

•аналізувати «Білль про права», прийнятий в Англії ;

• описувати процес становлення європейського парламетаризму .

Тип уроку: практичне заняття.

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ.МОТИВАЦІЯ ЗНАНЬ УЧНІВ.

ІІІ.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

Після реставрації монархії в 1660 році в англійському парламенті поступово утворюються дві протидіючі угруповання - торі, які виражали інтереси короля, придворної аристократії, а також частини джентрі, та вігі, які об'єднали представників опозиції: купців, фінансову буржуазію, верхівку джентрі, промислову буржуазію. Значною перемогою вігі в у цьому протиборстві став "Акт про краще забезпечення свободи підданих та про попередження ув'язнень за морями" (Habeas Corpus Act, 1679 рік).

Акт обмежив всевладдя короля і свавілля чиновників у галузі карного права і судочинства, проголосив недоторканність особи, а також принципи презумпції невинуватості, законності, оперативності правосуддя. Це двє змогу вважати його найважливішим конституційним документом в історії Англії поряд з Великою хартією вольностей 1215 року. Його значення полягає в карно-процесуальних гарантіях від необгрунтованих арештів і таємних розправ. Найважливіша з них - у тому, що Акт передбачав відповідальність тюремників і суддів за порушення відповідних статей закону.

Але значення цього документа як чинного джерела юридичної практики було обмежено низкою обставин:

1) його дія могла призупинятися парламентом;

2) статті Акта не поширювалися на цивільні справи;

3) розмір застави, передбаченої законом для видачі обвинуваченого на поруки, був значним, і далеко не кожен громадянин міг його сплатити.

"Habeas corpus act" від 26 травня 1679 року став найважливішим документом англійської буржуазної революції, яка призвела до встановлення у політичній системі країни основ парламентаризму. Він поклав початок законодавчому обмеженню виконавчої влади в особі монарха і чиновників. Карно-процесуальні норми, сформульовані в Акті, є основою карного судочинства у багатьох сучасних державах, включаючи західноєвропейські країни, Україну та США.

"Славна революція" 1688 року в Англії. "Білль про права" 1689 року" "Акт про уложення" 1701 року

У Бредській декларації 1660 року Карл 11 обіцяв, що будуть вибачені учасники революції, а він без парламенту не вирішуватиме питання щодо утримання армії, земель роялістів тощо. Але з його приходом до влади розпочинається феодальна реакція. Ліквідуються організації пресвітеріан та індепендентів, активних учасників революції кидають до в'язниць. Відновлюється Таємна рада та інші надзвичайні органи (за винятком одіозних "Зіркової палати" і "Високої комісії"). Відновлюється у своїх правах англіканська церква. Таку саму політику продовжує наступник Карла II - Яків II.

Така політика Стюарт і в призвела до короткочасного об'єднання вігів і торі, які у 1688 році здійснили двірцевий переворот з метою заміни Якова II на більш поступливого монарха, який не порушував би права парламенту. Цей переворот одержав назву "Славної революції". На престол зійшов запрошений принц Вільгельм Оранський, зять Якова 11, який утік з країни.

"Славна революція" завершила оформлення компромісу між провідними політичними силами країни: буржуазією та аристократією. Політична влада в центрі і на місцях залишалася в руках земельної аристократії в обмін на гарантії додержання інтересів верхівки фінансової і промислової буржуазії. Цей консенсус позначив тенденцію еволюції англійської державності ХУІІ-ХІХ століть від дуалістичної до парламентської монархії. Юридично перерозподіл владних повноважень між королем і парламентом було закріплено в "Біллі про права" від 13 лютого 1689 року.

"Білль про права" став основою англійської конституційної монархії, закріпивши верховенство парламенту в галузі законодавства і фінансової політики. Мета документа, який спочатку називався "Декларацією прав", полягала у забезпеченні "відновлення і підтвердження давніх прав і вольностей", які було визначено ще Великою хартією вольностей 1215 року, "Петицією про права" 1628 року і найважливішими актами англійської буржуазної революції.

"Білль про права" проголосив незаконними призупинення дії будь-якого законодавчого акта з ініціативи короля без згоди парламенту і стягнення зборів та податків без його санкції. Обмежувалися повноваження короля стосовно керівництва армією і флотом. Набір та утримання постійного війська у межах королівства в мирний час могли здійснюватися тільки за згодою парламенту. Документ проголошував низку цивільних і політичних прав: свободу слова (право звернення до короля з петиціями і проголошення незаконності переслідування за це), свободу волевиявлення, політичний плюралізм тощо.

"Білль про права" формулював принципи діяльності законодавчої влади у системі державно-політичних органів: вільні вибори до парламенту, регулярність його скликання, незалежність від виконавчої влади та ін. Згодом ці положення було уточнено, і строк повноважень парламенту визначено спочатку в три роки, а потім - у сім. У VII статті "Білля" проводилася ідея підзаконності королівської влади, а у XI статті підкреслювалося, що ця влада встановлюється в суспільстві внаслідок досягнутого компромісу "на вічні часи за порадою і згодою духовних і світських лордів та общин, які засідають у парламенті..."

Таким чином, у реальній політичній практиці втілено ідеї Дж. Мільтона і Дж. Локка щодо рівності перед законом і договірного походження влади в суспільстві. Тенденція конституційного закріплення верховенства влади парламенту відбилася у змісті "Акта про уложення" від 12 червня 1701 року. "Акт щодо майбутнього обмеження Корони та про краще забезпечення прав і свобод підданих" ("Акт про уложення") уточнював і розвивав деякі положення "Білля про права" 1689 року, головним чином у галузі регулювання порядку престолонаслідування.

Необхідність такого документа було викликано тим, що Вільгельм Оранський не залишив спадкоємців. Необхідно було запрошувати короля з іншої країни. Вирішено зупинитися на кандидатурі німецького герцога Ганноверського Георга І. Аби запрошення "іноземного" короля не зашкодило інтересам Англії, "Акт" містив низку умов і вимог, яким мав відповідати претендент на англійський престол. Проголошувалася заборона на зайняття трону прихильником католицизму. Тепер королем Англії міг стати тільки прибічник англіканської віри. Крім того, королю заборонялося покидати країну без згоди парламенту, що можна розглядати як обмеження свободи пересування монарха. Він позбавлявся права помилування стосовно осіб, притягнених до відповідальності на підставі імпічменту. "Акт" установлював правило: якщо королем Англії буде "особа, народжена за межами Англії, Шотландії та Ірландії", то англійський народ не зобов'язаний воювати за його інтепеси.

Крім регулювання престолонаслідування, документ надавав велике значення подальшому уточненню прерогатив законодавчої, виконавчої і судової гілок влади. Обмеження королівської влади виявилося в тому, що всі акти виконавчої влади, крім підпису короля, потребували підпису королівських міністрів (контрасиг натура), за порадою і зі згоди яких вони приймалися. Цей принцип став важливою умовою становлення інституту відповідальності уряду.

"Акт про уложення" значно змінював статус законодавчої і судової гілок влади, виводячи її з-під впливу короля. Жодна особа, яка одержувала платню за посаду, підпорядковану королю, або пенсію від короля, не могла стати членом палати общин. Судді, які раніше підпорядковувалися королю і відповідали перед ним, не могли тепер бути позбавлені посади за його єдиним бажанням, крім як за поданням обох палат парламенту. Законодавче розмежування гілок влади з метою впровадження їхньої незалежності одна від одної зафіксовано в "Акті про посади" від 1707 року.

У заключній частині документа підтверджувався непохитний принцип підзаконності королівської влади.

Таким чином, на рубежі XVI І-XVI11 століть в Англії оформлено найважливіші принципи та інститути буржуазного державного права: верховенство парламенту в галузі законодавчої ініціативи, право парламенту вотувати бюджет і визначати військовий контингент, принцип незмінності суддів, підзаконність усіх гілок державної влади, відповідальність уряду. Але остаточного розмежування повноважень законодавчої та виконавчої гілок влади не відбулося, і Після реставрації монархії в 1660 році в англійському парламенті поступово утворюються дві протидіючі угруповання - торі, які виражали інтереси короля, придворної аристократії, а також частини джентрі, та вігі, які об'єднали представників опозиції: купців, фінансову буржуазію, верхівку джентрі, промислову буржуазію. Значною перемогою вігі в у цьому протиборстві став "Акт про краще забезпечення свободи підданих та про попередження ув'язнень за морями" (Habeas Corpus Act, 1679 рік).

Акт обмежив всевладдя короля і свавілля чиновників у галузі карного права і судочинства, проголосив недоторканність особи, а також принципи презумпції невинуватості, законності, оперативності правосуддя. Це двє змогу вважати його найважливішим конституційним документом в історії Англії поряд з Великою хартією вольностей 1215 року. Його значення полягає в карно-процесуальних гарантіях від необгрунтованих арештів і таємних розправ. Найважливіша з них - у тому, що Акт передбачав відповідальність тюремників і суддів за порушення відповідних статей закону.

Але значення цього документа як чинного джерела юридичної практики було обмежено низкою обставин:

1) його дія могла призупинятися парламентом;

2) статті Акта не поширювалися на цивільні справи;

3) розмір застави, передбаченої законом для видачі обвинуваченого на поруки, був значним, і далеко не кожен громадянин міг його сплатити.

"Habeas corpus act" від 26 травня 1679 року став найважливішим документом англійської буржуазної революції, яка призвела до встановлення у політичній системі країни основ парламентаризму. Він поклав початок законодавчому обмеженню виконавчої влади в особі монарха і чиновників. Карно-процесуальні норми, сформульовані в Акті, є основою карного судочинства у багатьох сучасних державах, включаючи західноєвропейські країни, Україну та США.

"Славна революція" 1688 року в Англії. "Білль про права" 1689 року" "Акт про уложення" 1701 року

У Бредській декларації 1660 року Карл 11 обіцяв, що будуть вибачені учасники революції, а він без парламенту не вирішуватиме питання щодо утримання армії, земель роялістів тощо. Але з його приходом до влади розпочинається феодальна реакція. Ліквідуються організації пресвітеріан та індепендентів, активних учасників революції кидають до в'язниць. Відновлюється Таємна рада та інші надзвичайні органи (за винятком одіозних "Зіркової палати" і "Високої комісії"). Відновлюється у своїх правах англіканська церква. Таку саму політику продовжує наступник Карла II - Яків II.

Така політика Стюарт і в призвела до короткочасного об'єднання вігів і торі, які у 1688 році здійснили двірцевий переворот з метою заміни Якова II на більш поступливого монарха, який не порушував би права парламенту. Цей переворот одержав назву "Славної революції". На престол зійшов запрошений принц Вільгельм Оранський, зять Якова 11, який утік з країни.

"Славна революція" завершила оформлення компромісу між провідними політичними силами країни: буржуазією та аристократією. Політична влада в центрі і на місцях залишалася в руках земельної аристократії в обмін на гарантії додержання інтересів верхівки фінансової і промислової буржуазії. Цей консенсус позначив тенденцію еволюції англійської державності ХУІІ-ХІХ століть від дуалістичної до парламентської монархії. Юридично перерозподіл владних повноважень між королем і парламентом було закріплено в "Біллі про права" від 13 лютого 1689 року.

"Білль про права" став основою англійської конституційної монархії, закріпивши верховенство парламенту в галузі законодавства і фінансової політики. Мета документа, який спочатку називався "Декларацією прав", полягала у забезпеченні "відновлення і підтвердження давніх прав і вольностей", які було визначено ще Великою хартією вольностей 1215 року, "Петицією про права" 1628 року і найважливішими актами англійської буржуазної революції.

"Білль про права" проголосив незаконними призупинення дії будь-якого законодавчого акта з ініціативи короля без згоди парламенту і стягнення зборів та податків без його санкції. Обмежувалися повноваження короля стосовно керівництва армією і флотом. Набір та утримання постійного війська у межах королівства в мирний час могли здійснюватися тільки за згодою парламенту. Документ проголошував низку цивільних і політичних прав: свободу слова (право звернення до короля з петиціями і проголошення незаконності переслідування за це), свободу волевиявлення, політичний плюралізм тощо.

"Білль про права" формулював принципи діяльності законодавчої влади у системі державно-політичних органів: вільні вибори до парламенту, регулярність його скликання, незалежність від виконавчої влади та ін. Згодом ці положення було уточнено, і строк повноважень парламенту визначено спочатку в три роки, а потім - у сім. У VII статті "Білля" проводилася ідея підзаконності королівської влади, а у XI статті підкреслювалося, що ця влада встановлюється в суспільстві внаслідок досягнутого компромісу "на вічні часи за порадою і згодою духовних і світських лордів та общин, які засідають у парламенті..."

Таким чином, у реальній політичній практиці втілено ідеї Дж. Мільтона і Дж. Локка щодо рівності перед законом і договірного походження влади в суспільстві. Тенденція конституційного закріплення верховенства влади парламенту відбилася у змісті "Акта про уложення" від 12 червня 1701 року. "Акт щодо майбутнього обмеження Корони та про краще забезпечення прав і свобод підданих" ("Акт про уложення") уточнював і розвивав деякі положення "Білля про права" 1689 року, головним чином у галузі регулювання порядку престолонаслідування.

Необхідність такого документа було викликано тим, що Вільгельм Оранський не залишив спадкоємців. Необхідно було запрошувати короля з іншої країни. Вирішено зупинитися на кандидатурі німецького герцога Ганноверського Георга І. Аби запрошення "іноземного" короля не зашкодило інтересам Англії, "Акт" містив низку умов і вимог, яким мав відповідати претендент на англійський престол. Проголошувалася заборона на зайняття трону прихильником католицизму. Тепер королем Англії міг стати тільки прибічник англіканської віри. Крім того, королю заборонялося покидати країну без згоди парламенту, що можна розглядати як обмеження свободи пересування монарха. Він позбавлявся права помилування стосовно осіб, притягнених до відповідальності на підставі імпічменту. "Акт" установлював правило: якщо королем Англії буде "особа, народжена за межами Англії, Шотландії та Ірландії", то англійський народ не зобов'язаний воювати за його інтепеси.

Крім регулювання престолонаслідування, документ надавав велике значення подальшому уточненню прерогатив законодавчої, виконавчої і судової гілок влади. Обмеження королівської влади виявилося в тому, що всі акти виконавчої влади, крім підпису короля, потребували підпису королівських міністрів (контрасиг натура), за порадою і зі згоди яких вони приймалися. Цей принцип став важливою умовою становлення інституту відповідальності уряду.

"Акт про уложення" значно змінював статус законодавчої і судової гілок влади, виводячи її з-під впливу короля. Жодна особа, яка одержувала платню за посаду, підпорядковану королю, або пенсію від короля, не могла стати членом палати общин. Судді, які раніше підпорядковувалися королю і відповідали перед ним, не могли тепер бути позбавлені посади за його єдиним бажанням, крім як за поданням обох палат парламенту. Законодавче розмежування гілок влади з метою впровадження їхньої незалежності одна від одної зафіксовано в "Акті про посади" від 1707 року.

У заключній частині документа підтверджувався непохитний принцип підзаконності королівської влади.

Таким чином, на рубежі XVI І-XVI11 століть в Англії оформлено найважливіші принципи та інститути буржуазного державного права: верховенство парламенту в галузі законодавчої ініціативи, право парламенту вотувати бюджет і визначати військовий контингент, принцип незмінності суддів, підзаконність усіх гілок державної влади, відповідальність уряду. Але остаточного розмежування повноважень законодавчої та виконавчої гілок влади не відбулося, і дуалізм у політичній системі Англії продовжував зберігатися, що відповідало концепції єдиного парламенту, коли король і палати розглядалися як його елементи.

За умов подальшого соціально-політичного розвитку остаточно утверджувалася парламентська монархія, ознакою якої було становлення відповідальності уряду. Пов'язані з цим процесом зміни, як правило, не оформлювалися у вигляді конституційних актів, а мали форму конвенційних норм (домовленостей). У цьому полягає унікальна особливість англійського конституційного права.

Монарх продовжував залишатися главою держави, усе більше перетворюючись на символічного голову виконавчої влади. Прем'єр-міністр, який діяв номінально "від імені короля", фактично набув статусу самостійної політичної фігури. До політичної практики Англії увійшов принцип "король царює, але не править".

Протягом XVIII століття більш чітко оформлено принципи взаємостосунків парламенту та кабінету міністрів.

Протягом другої половини XVII-XVIII століття в Англії у загальних рисах склалася система парламентаризму, остаточному закріпленню якої все ж таки заважав феодальний характер формування нижньої палати парламенту. Цей недолік було усунено в перебігу виборчих реформ ХІХ-ХХ століть.

дуалізм у політичній системі Англії продовжував зберігатися, що відповідало концепції єдиного парламенту, коли король і палати розглядалися як його елементи.

За умов подальшого соціально-політичного розвитку остаточно утверджувалася парламентська монархія, ознакою якої було становлення відповідальності уряду. Пов'язані з цим процесом зміни, як правило, не оформлювалися у вигляді конституційних актів, а мали форму конвенційних норм (домовленостей). У цьому полягає унікальна особливість англійського конституційного права.

Монарх продовжував залишатися главою держави, усе більше перетворюючись на символічного голову виконавчої влади. Прем'єр-міністр, який діяв номінально "від імені короля", фактично набув статусу самостійної політичної фігури. До політичної практики Англії увійшов принцип "король царює, але не править".

Протягом XVIII століття більш чітко оформлено принципи взаємостосунків парламенту та кабінету міністрів.

Протягом другої половини XVII-XVIII століття в Англії у загальних рисах склалася система парламентаризму, остаточному закріпленню якої все ж таки заважав феодальний характер формування нижньої палати парламенту. Цей недолік було усунено в перебігу виборчих реформ ХІХ-ХХ століть.

8. Славна революція

Восени 1688 р. Вільгельм висадився на англійському узбережжі та рушив зі своєю армією до Лондона. Народ зустрічав його з радістю. Яків утік до Франції. Так в Англії відбувся двірцевий переворот, що дістав назву “славної революції”. Вона завершила тривалу боротьбу парламенту і короля. В Англії встановилася парламентська монархія.

Під час вступу на престол парламентарі вручили Вільгельму ІІІ Декларацію прав (Білль про права), в якій було викладено права та обов'язки законодавчої (парламенту) та виконавчої (короля та його міністрів) влади. Декларація забороняла королю видавати закони, збирати податки з народу, скликати армію без згоди на те парламенту. В ній підкреслювалося, що народ має право усунути негідного короля і на його місце посадити іншого, а також змінити порядок престолонаслідування.

У період правління Вільгельма ІІІ було закладено основоположні принципи існування англійської політичної системи. Депутати парламенту переобиралися через три роки. Король формував уряд із представників тієї партії, яка мала більшість у парламенті. Отже, король став правити державою через парламент. Змагання за владу партій заклали основу двопартійної системи в Англії.

9. Значення й наслідки революції

Англійська революція стала однією з найвизначніших подій в історії людства XVII ст. Вона справила значний вплив не лише на розвиток Англії, а й на процес становлення всієї європейської цивілізації нового часу.

Англійська революція складалася з двох окремих революцій. Внаслідок першої революції, яку історики називають пуританською, було покладено край правлінню Карла І, що правив Англією фактично як абсолютний монарх. Англію було проголошено республікою, в якій вирішальну роль протягом усього її існування відігравав Олівер Кромвель. У країні фактично було встановлено диктатуру, що спиралася на суворі пуританські ідеали. Після смерті О. Кромвеля англійці побажали відновити монархію, і на престолі опинився син страченого короля Карл ІІ Стюарт.

Друга революція, яка дістала назву славної, відбулася мирно, без пролиття крові. Бажання короля Якова ІІ відновити абсолютизм і католицизм в Англії підштовхнули англійців до пошуків нового короля. Їхній вибір зупинився на Вільгельмі Оранському — знаному в усій Європі палкому захисникові протестантських ідеалів. Парламент проголосив Вільгельма Оранського новим королем Англії та прийняв славнозвісну Декларацію прав (Білль про права). Цей документ став одним із найважливіших для формування нової європейської цивілізації. З нього почалася ера свободи, як уважають європейські історики. Наступний крок на цьому шляху було зроблено ще через кілька місяців, коли парламент прийняв Акт про віротерпимість, який встановлював, на додачу до політичної, релігійну свободу.

Історичне значення революції полягає в тому, що внаслідок неї в Англії встановився новий економічний і суспільно-політичний лад. В економічній сфері було знищено все те, що заважало розвиткові ринкових відносин і товарного виробництва. Після революції розпочався промисловий переворот, внаслідок якого Англія перетворилася на одну з найрозвиненіших країн світу. Її стали називати “майстернею світу”. Промислова перевага над іншими країнами дозволила Англії перебрати першість і в торгівлі. Англійці опанували морські торговельні шляхи, створили могутню імперію з величезними колоніальними володіннями.

У політичному житті утвердилася конституційна монархія, в якій влада короля обмежувалася парламентом, що відображав інтереси різних верств англійського суспільства.

Величезним було й міжнародне значення англійської революції. Вона справила вплив на розвиток різних народів і континентів. Під впливом її ідеалів розпочалася боротьба північноамериканських колоній, яка привела до утворення США.

Політичні ідеали англійської революції стали взірцем для інших країн Європи: спираючись на ці ідеали, вони почали створювати політичні програми для власних революцій.

Роль, яку відіграла англійська революція XVII ст. в розвиткові Європи і всього світу, дає привід розглядати її як подію не тільки англійської, а й всесвітньої історії.

Документи. Факти. Коментарі

а) Із звинувачувального акта проти короля Англії Карла І

Названий Карл Стюарт, зробившись королем Англії, у такий спосіб перебрав відповідальний обов'язок керувати країною у згоді з її законами, а не будь-яким іншим чином; із огляду на це він повинен був використовувати владу, яку отримав, для користі й добробуту свого народу і для охорони його прав і свобод. Одначе, внаслідок злочинних намірів установити й тримати в своїх руках необмежену тиранічну владу для управління країною, знищити права й свободи народу, знищити і зробити непотрібними всі основи цих прав... названий Карл Стюарт оголосив зрадницьку й злочинну війну проти чинного парламенту і народу... Названий Карл Стюарт був натхненником і причиною того, що було вбито тисячі вільних людей нашого народу в багатьох місцях нашої країни внаслідок вторгнень інших держав. Всі злочинні плани і дії названого Карла Стюарта провадилися для здійснення його особистих інтересів.

Зі сказаного вище випливає, що названий Карл Стюарт був і є натхненником, автором і продовжувачем жорстоких і кривавих війн; і тому він є винуватцем усіх зрад, убивств, грабунків, пожеж, збитків і нещасть нашого народу, що були здійснені під час названих вище війн та були спричинені ними.

б) Відповідь Карла І на висунуті звинувачення

Не може бути судових справ проти будь-якої людини інакше, ніж на основі Божих і суспільних законів країни, в якій він живе. Я переконаний, що цей процес не може бути виправданий Божими законами, або навпаки, підкорення королю дуже ясно визначається Старим і Новим Заповітом... Що стосується законів нашої країни, то я переконаний, що жоден учений юрист не буде твердити, що може бути висунуто звинувачення королю, бо такі звинувачення можуть іти лише від його імені, а один із принципів права каже, що король не може бути неправим... Навіть припускаючи, хоч і не погоджуючись із тим, що народ Англії уповноважив вас на ту владу, на яку ви претендуєте, я не бачу нічого, що ви могли б навести на доказ цього. Тому що, безперечно, ви ніколи не ставили такого запитання навіть десятій частині цього королівства. Ви явно чините несправедливість стосовно до навіть найбіднішого селянина, якщо не питаєте його згоди на це...

Поміркуйте:

1.Порівняйте обидва документи. Висловіть своє ставлення до аргументів, що містяться в них.

2.Дайте історичну оцінку страти короля.

Запитання і завдання

1.Назвіть основні причини революції середини XVII ст. в Англії. Які основні суспільні верстви виступали проти існуючих феодальних порядків?

2.Яку внутрішню та зовнішню політику провадили королі з династії Стюартів?

3.Що стало поштовхом до відкритого протистояння короля та парламенту? Які верстви суспільства підтримували короля, а які — парламент у громадянській війні?

4.Чому армія парламенту спершу зазнавала поразок, а потім почала перемагати?

5.Схарактеризуйте діяльність О. Кромвеля та оцініть його дії у громадянській війні.

6.Які реформи були проведені парламентом після перемоги у громадянській війні?

7.Яку роль відігравала релігія у подіях громадянської війни?

8.Які сили доступилися до влади в Англії внаслідок громадянської війни? На яких засадах було створено Англійську республіку?

9.З'ясуйте основні ідеї левелерів та дигерів.

10.Чому протекторат О. Кромвеля визначають як військову диктатуру? Чиї інтереси вона захищала?

11.Охарактеризуйте політичний курс О. Кромвеля за схемою:

а) внутрішня політика;

б) зовнішня політика.

12.Складіть історичний портрет О. Кромвеля.

13.З'ясуйте причини реставрації Стюартів.

14.Чому було повалено режим протекторату?

15.Які верстви підтримували відновлення монархії та чому?

16.Які політичні партії було створено в парламенті? Чиї інтереси вони захищали? Чому в Англії сформувалася двопартійна система?

17.Яку політику провадили Стюарти після відновлення своєї влади? Чи можна вважати події 1688—1689 рр. революцією?

18.Розкрийте наслідки і значення Англійської революції.

Запам'ятайте дати:

1640 р. — Початок революції в Англії.

1649 р. — Страта короля Карла І і проголошення Англії республікою.

1653—1658 рр. — Протекторат Кромвеля.

1688 р. — Славна революція; встановлення в Англії конституційної монархії.

Практичне заняття. «Величний вік Людовіка ХІV – зразок абсолютної монархії»

Тема. «Величний вік Людовіка ХІV – зразок абсолютної монархії»

Мета: ознайомити учнів з історією Франції в період правління Людовіка ХІV.

Після уроку учні зможуть:

• описувати двір абсолютного монарха;

• характеризувати абсолютну монархію Франції в період правління

Людовіка ХІV.

Тип уроку: практичне заняття.

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ.МОТИВАЦІЯ ЗНАНЬ УЧНІВ.
   Вчитель. Найвищої вершини  могутності Франція досягла в часу правління короля Людовіка ХІV, який отримав прізвисько король-Сонце.

ІІІ.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1.Вчитель                                                                                                                                               Людо́вик XIV – французький король, який правив Францією з 1643 по 1715 роки. Отримав при народженні ім'я Людовик Богоданий , відомий також як «король-дитя», а потім — «король-сонце». Людовік XIV відомий як заступник мистецтва та наук.

 Людовік XIV був коронований 7 червня 1754 року в Реймсі. На престолі Франції король був протягом 72 років. За цей час він пережив трьох дофінів – власного сина, внука та правнука. Помер Людовик XIV 1 вересня 1715 року від рани, отриманої на полюванні.

Король Франції
Правління	1643-1715
Коронація	7 червня 1654
Попередник	Людовик XIII Справедливий
Наступник	Людовик XV Улюблений
Інші титули	Король Наварри
Біографічні дані
Імена	Луї
Дата народження	5 вересня 1638
	Сен-Жермен-ан-Ле, Сен-Жерменський палац
Дата смерті	1 вересня 1715 (76 років)
	Версаль
Місце поховання	Абатство Сен-Дені, Париж, Франція
Дружина	Марія-Тереза Іспанська
Другий шлюб	Франсуаза д'Обіньє Ментенон
Діти	Людовик, Анна-Єлизавета, Маріанна, Марія-Тереза, Філіп-Карл, Людовик-Франсуа
Династія	Бурбони
Батько	Людовик XIII Справедливий
Мати	Анна Австрійська
Виступи учнів з повідомленнями Дитячі роки        Син Людовіка ХІІІ та Анни Австрійської. Людовик XIV був нащадком двох наймогутніших європейських династій —Бурбонів та Габсбургів, по батьківській лінії його дід Генріх ІV був франко-наварцем, бабуся Марія Медічі – флорентійкою, по материнській лінії його дід Філліп ІІІ був іспанцем, бабуся Маргарита Австрійська – австрійкою, обидва з династії Габсбургів.                                                                                                                    Після   народження Людовика до традиційного титулу дофіна було додано титул «Перший син Франції», «Останній онук Габсбургів». Хлопчик також отримав титул Богоданий, оскільки після майже двадцяти трьох років шлюбу, непорозумінь в королівській родині, несподіване народження спадкоємця вважалося подарунком небес. Дехто навіть вбачав у цьому диво       Через два роки після Людовика народився його брат Філіп I який спочатку носив титул герцога Анжуйського, а двадцятьма роками пізніше, отримав титул герцога Орлеанського. Гастон проводив ворожу політику по відношенню до кардинала Рішельє, першого міністра Людовика XIII. Кардинал вважав Гастона прихильником Габсбургів, тому довгоочікуване народження дофіна, яке поховало надії Гастона на престол, стало політичною перемогою кардинала. Освіта та виховання       На додаток до функцій міністра, Мазаріні, хрещений батько Людовика, отримує від королеви в березні 1646 наказ забезпечити освіту молодого монарха та його брата. Таким чином, він стає «суперінтендантом з освіти та виховання короля та герцога Анжуйського». Попри зусилля багатьох викладачів, найнятих для прочитання Людовику курсів латини, історії, математики, англійської мови та малювання, Людовик не відзначається старанністю в науках. Але, наслідуючи Мазаріні, який був полум'яним прихильником мистецтв, Людовик XIV демонструє велику прихильність до  живопису, архітектури, музики та, особливо, танцю, який на той час входить в обов'язкову програму освіти юнака. За свідченнями очевидців, Людовик займається танцями не менше двох годин на день у віці з 7 до 27 років. Робота в групах. Клас ділиться на дві групи. Кожна з груп за допомогою історичних текстів та історичних джерел готує презентацію на тему «Франція за часів правління Людовіка  XIV» Текст 1.                                                                                                                     Найвищої могутності королівська влада досягла за Людовіка . Цей егоїстичний та самозакоханий король був дуже високої думки про власну персону. Йому належить вислів : «Держава – це я».                                                                                                                                                                 У 1661 році помер наступник Рішельє на міністерському посту кардинал Мазаріні, і 22 річний король Людовік  XIV оголосив , що відтепер він сам буде прем’єр-міністром. Від усіх своїх підданих він вимагав беззастережного виконання своїх примх. Для затвердження нового закону королю варто було написати «Така моя воля». Людовік  XIV сам запроваджував  у країні нові податки. Він не вважав за необхідне перед будь-ким звітувати, на які потреби витрачаються кошти з державної казни. Із неспокійного Парижа королівський двір перебрався до прекрасного палацу Версаль. На будівництво цієї нової резиденції короля пішли величезні кошти, і, крім того, чимало було загублено людських життів. Тільки на спорудженні водоводу, призначеного для знаменитих версальських каскадів і фонтанів, протягом трьох років працювали 22 тис. солдатів і 8 тис. каменярів. Виконання робіт коштувало Франції 9 млн літаврів та 10тис. людських життів.    Спокій та безпеку короля охороняла гвардія у 10 тис. кавалеристів і піхотинців, кількість слуг всіх рангів доходила до 4 тис. чоловік. Вище дворянство країни вважало за честь потрапити до їхнього числа.    За Людовіка  переслідувалася будь-яка вільна думка, і, оскільки вільнодумство часто походило від непокірних протестантів, король король започаткував ліквідацію їхніх прав. Було відмінено Нанський едикт. Багато гугенотів опинилися у в’язницях.   Головною опорою королівської влади стало дворянство. Привілеї дворян охоронялися, а їхні прибутки збільшувалися за рахунок податків.  Селянам, що перебували під тягарем непомірних податків і повинностей, несила було розвивати господарство. Вони майже не купували виробів мануфактури, а деякі з них остаточно розорилися. (Святокум О.Є.Всесвітня історія .Плани-конспекти уроків.8 клас. – Харків) 1.Чи можна стверджувати, що Франція за часів правління Людовіка  XIV  досягає свого політичного та економічного розквіту?                                               2.Як ви вважаєте, чому історики стверджують, що період правління Людовіка  XIV був періодом розквіту абсолютизму? Текст 2.                                                                                                                                          При дворі був заведений суворий етикет… Так, під час одягання короля по черзі був присутній весь двір; кожна частина королівського туалету, перш ніж бути одягнена королем, проходила через декілька рук службовців і придворних і вручалася королю найбільш високопоставленою особою – спадкоємцем престолу або іншим членом королівського дому. Під час королівського обіду всі, допущені до нього, не виключаючи і членів королівського роду, повинні були стояти. Тільки деяким членам королівського роду дозволялося іноді сісти. Розмовляти з королем можна було тільки тоді, коли він сам цього забажає.                                                                                            Зовнішньому життю двору король  Людовік  XIV надав надзвичайного блиску. Поки правив молодий Людовік  XIV, життя у Версалі перетворилося на суцільне свято. Бали слідували один за одним, маскаради, концерти, театральні вистави, розважальні прогулянки та ін. (Виппер Р.Ю.,                Реверсов І.П., Трачевський А.С. Історія нового часу. – М.,1995). 1.Доведіть, що у французької аристократії не виникало сумнівів твердження короля « Держава –  це я».                                                                                                   2.Як Людовік  XIV підтверджував поширену думку про пишноту свого правління? Текст 3.     Кольберт походив з купецького звання та молодим керував приватним майном Мазаріні, який оцінив його визначний розум, працьовитість і чесність і перед смертю рекомендував його королю.  Людовік  XIV зробив його своїм міністром фінансів. Була запроваджена сувора звітність у надходженні та витрачанні державних сум, залученні до сплати земельного податку всіх,  хто був незаконно цього позбавлений; у розподілі цього податку запроваджена рівномірність, тоді як раніше для окремих провінцій існували різні норми; збільшено податки на предмети розкоші та ін.. Це поліпшило фінансове становище Франції , але не настільки, щоб можна було задовольняти всі державні потреби та вимоги короля. Тому Кольберт запровадив цілу низку заходів, які мали забезпечити піднесення продуктивних сил країни і разом з тим значні надходження до казни. Щоб підняти французьке землеробство, особливо селянське, він для багатосімейних землевласників зменшив або зовсім скасував податки; надавав пільги бідним недоїмникам, завдяки осушенню боліт збільшив площу землі, гідної для обробки..     Утім, Кольбера більше цікавило питання про розвиток промисловості й торгівлі, що прийшла у занепад за часів правління Рішельє та Мазаріні, коли сукно, полотно, кришталь і чимало інших предметів ввозилися до Франції з-за кордону. Кольбер запровадив високий тариф, або мито, на всі ввізні товари, внаслідок чого ціна на них сильно зросла, і тим обмежив їх збут, заохочуючи в такий спосіб вітчизняне виробництво. Для цього він виписував з-за кордону кращих майстрів, спонукав багатих людей засновувати заводи і фабрики, а підприємцям, у яких не було базового капіталу, видавав казенні гроші на відкриття цих промислових підприємств. Він досяг того, що французький ринок заповнився власним товарами, які за дешевизною та якістю не поступалися закордонним. Деякі французькі вироби відзначалися такою високою якістю, що стали користуватися широким попитом по всій Європі.      Так само були різноманітними заходи Кольбера для пожвавлення французької торгівлі. Він прокладав шосейні дороги, які  простягалися з Парижа по всіх напрямах, з’єднав Лангедокським каналом Гаррону із Середземним морем і знищив кордони між окремими провінціями. Він створив великий торговий флот; заснував Ост-Індську та Вест-Індську торгові компанії, за допомогою яких французькі   фабриканти поширили свою діяльність в Індії та Америці, заохочував колонізацію. За нього у нижній течії Міссісіпі виникла французька колонія, названа на честь короля Луїзіаною.    Квітучий стан французької промисловості й торгівлі давав державній казні величезні доходи. Але кількість численного розкішного двору і  часті війни Людовіка  XIV поглинали такі колосальні суми, що і цих доходів не вистачало на покриття всіх витрат. На вимогу короля Кольберу доводилося підвищувати податі і прямі податки навіть на предмети першої необхідності, чим він викликав проти себе сильне народне незадоволення; а оскільки грошей все ж таки не вистачало на задоволення  королівських вимог, то Кольбера  спіткала немилість Людовіка  XIV. (Виппер Р.Ю., Реверсов І.П., Трачевський А.С. Історія нового часу. – М.,1995). 1.Охарактеризуйте діяльність Кольбера.                                                                    2.Яким чином він стимулював французьку торгівлю?                                              3.Чому діяльність Кольбера не досягла відчутного результату? Текст 4. Королівська декларація 1652 р.      Ми рішуче забороняємо, тепер і надалі, особам, що становлять нашу парламентську палату у Парижі, розглядати загальні питання державного життя та керівництва нашими фінансами, а також будь-що наказувати тим…, кому ми доручили управління, під страхом покарання за те, що не послухався; оголошуємо таким, що втратило чинність все, що досі було постановлене або може бути надалі постановлено названою палатою всупереч цій грамоті, і вимагаємо, щоб інші наші піддані не звертали на те жодної уваги. (Історія середніх віків: Хрестоматія. – М., 1988.) 1.Охарактеризуйте дії Людовіка  XIV.                                                                           2.Які напрямки політики  Людовік  XIV прагнув взяти під контроль? Текст 5. Фенелон. Лист до короля.                                                                            Ваш  народ , який ви повинні були б любити, як дітей своїх, і який дотепер був так гаряче прихильний до вас, вмирає з голоду. Обробка земель майже припинилася; міста і села знелюдніли; ремесла приречені на жалюгідне існування і не годують більше робочих. Вся торгівля знищена. Таким чином  ви зруйнували половину продуктивних сил усередині вашої держави, щоб зробити й утримати за собою даремні перемоги за її межами… Ваші перемоги і завоювання більше не надихають народ: він сповнений роздратування та відчаю. Заколот потроху спалахує повсюди. Вони думають, що ви зовсім не жалієте їх у нещастях, що ви любите тільки свою владу і свою історію. (Історія середніх віків: Хрестоматія. – М., 1988.) 1.Якими були наслідки діяльності Людовіка  XIV?                                            2.Назвіть причини погіршення становища Франції.                                                                                                                                          УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ                                                                                    Вчитель.  Опрацюйте матеріал і складіть порівняльну таблицю «Діяльність Рішельє і  Людовіка  XIV» Реформи Фінансова реформа      Перші роки правління Людовика XIV відзначаються великими адміністративними реформами та, особливо, покращенням фіскальної системи. Перші 12 років його правління країна насолоджувалась миром та відносним добробутом  Судова монархія, коли основною функцією монарха є правосуддя, поступається місцем адміністративній, коли король очолює управління державою. Контроль фінансів відтепер знаходиться в руках головного фінансового контролера (на той час – Кольбера) та витісняє правосуддя як головний напрямок діяльності Державної ради. Канцлер, Франсуа-Мішель ле Тельє, маркіз де Лувуа, безпосереднім обов'язком якого є вчинення правосуддя, врешті-решт, повністю присвячує себе військовим справам. Соціальні реформи                                                                                                         На початку правління Людовика Париж – місто, практично непридатне для життя: завелика щільність населення, епідемії, пожежі, повені, безлад різного ґатунку. Місто приваблює представників найнижчих верств в надії поживи: шахраїв, грабіжників, крадіїв, жебраків, безземельних селян тощо. До того часу існує Двір чудес, найвідоміше неконтрольоване гетто, кількість мешканців у якому оцінюється в 30000 осіб, тобто бл. 6% населення всього міста. Париж – постійний клопіт молодого короля, який ще не збудував   Версаль. 27 квітня 1656 король видає едикт про створення в Парижі публічного шпиталю. Метою едикту було викорінення жебрацтва, волоцюзтва та проституції. Фактично, шпиталь не був шпиталем в прямому розумінні цього терміну, а являв собою виправний притулок. Головною його метою і завданням було змусити злидарів до роботи задля «спасіння їхніх душ». Військова реформа                                                                                                  Людовик також провів військову реформу, спираючись на Мішеля та Лувуа Летелльє. Реформи були спрямовані на зменшення незалежності аристократів, наведення порядку при дворі й у війську. Дні, коли генерали затягували прикордонні війни, сварилися й не зважали на накази зі столиці, минули. Стара військова аристократиія (аристократія шпаги) теж втратила монополію на вищі військові пости й звання. Лувуа, зокрема, присвятив себе модернізації армії, реорганізації її в професійні, добре вишколену диспиліновану силу. Він намагався покращити матеріальне становище солдатів й підняти дух армії. Законодавчі реформи Людовика вводилися в дію через численні Великі декрети. Дореволюційна Франція в прововому полі була зіткана із локальних правових систем, кожна провінція мала своє звичаєве право. Співіснували дві різні правові традиції — звичаєве право на півночі та римське право на півдні.  Кодекс Людовика 1667 року зробив спробу встановити єдині правила цивільних процедур у всій країні. Зокрема, він установив обов'язкову реєстрацію хрещень, шлюбів та смертей державними, а не церковними органами, а також регулював права парламентів. Кодекс зіграв виливу роль у історії французького права і став основою Кодекса Наполеона. який у свою чергу був зразком для багатьох сучасних правових систем. Складання порівняльної таблиці «Діяльність Рішельє і  Людовіка  XIV» Правління Рішельє Правління  Людовіка  XIV Адміністративна реформа Фінансова реформа Ставлення до Генеральних штатів і знаті Ставлення до гугенотів Зовнішня політика Значення правління для Франції ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. 1.З якою метою Людовік XIV перетворив своє життя на суцільний спектакль, який спостерігали його піддані? 2.Як ви розумієте вислів «Я іду, але держава залишається назавжди»?